Рекомендації педагогам,
щодо підтримки дисципліни в групі
Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між викладачем і учнями.
При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3. Дотримуйтеся доброзичливого тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету викладача .
8. Будьте привітними.
9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
10. Не припускайте появи «любимчиків», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний викладач.
13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до викладача, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.
РЕКОМЕНДУЄМО БАТЬКАМ
• Радійте вашому сину, дочці.
• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном.
• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи.
• Встановіть чітко визначені вимоги до дитини.
• Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.
• Говоріть чітко, ясно.
• Будьте терплячі.
• Спочатку запитуйте "Що", а потім "Навіщо і чому".
• Заохочуйте в дитині прагнення ставити запитання.
• Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.
• Частіше хваліть дитину.
• Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила вдома.
• Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.
• Не втрачайте почуття гумору.
• Чимось займайтеся разом усією родиною.
НЕ РЕКОМЕНДУЄМО
• Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати, іншими словами, не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.
• Не ставте занадто багато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не змушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилася, засмучена.
• Не вимагайте занадто багато.
• Не слід постійно виправляти дитину, постійно повторюючи: "Не так, перероби".
• Не треба встановлювати для дитини безліч правил: вона перестане звертати на них увагу.
• Не порівнюйте дитину ні з якими іншими дітьми: ні з її братом (сестрою), ні із сусідами, ані з її приятелями чи родичами.
• Частіше радьтеся з фахівцями, іншими батьками, читайте книги з питань виховання.
Рекомендації учням
У вирішенні проблем у спілкуванні з однолітками дотримуйся наступних принципів:
Досить часто хлопці й дівчата потрапляють у ситуації, коли їм важко зробити перший крок до знайомства, особливо, із людиною протилежної статі, перший крок до примирення. За цим стоять глибокі переживання: страх, роздратування, несподівана агресивність. Усе це може ускладнювати життя. Але при бажанні завжди можна знайти вихід.
Пам'ятай!
1. Найважливішим є саме перший крок. Тому, якщо ти хочеш познайомитися чи помиритися, йди першим назустріч людині, не чекай і не думай, що це повинна зробити вона.
2. Посміхайся! Твоя посмішка свідчить про добрі наміри.
3. Частіше називай ім'я співрозмовника. Для кожного звук власного імені найсолодший і найважливіший звук людської мови.
4. Проявляй щиру зацікавленість.
5. Інтонацією, виразом обличчя, позою покажи зацікавленість.
6. Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Розмова «ні про що», про футбол, погоду, фільм теж може дати хороший результат. Важливо те, що контакт уже відбувся.
7. Налаштовуйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато важче, аніж говорити самому. Уважно спостерігай за іншими, намагайся якомога глибше зрозуміти повідомлення (те, про що говорить інший), запам'ятовуй почуте, перед тим як дати відповідь.
8. Слова не обов 'язково найважливіші елементи повідомлень. Ми спілкуємося навіть тоді, коли мовчимо.
9. Будь відкритим, випромінюй тепло, і воно повернеться до тебе
СТРЕС У НАШОМУ ЖИТТІ (пам’ятка для педагогів)
Вплив стресу буває настільки інтенсивним, несподіваним і стрімким, що може серйозно позначитися на нашому здоров’ї (а часом і житті). У цих випадках кожному необхідно твердо знати основи першочергової самодопомоги. До заходів такої допомоги зазвичай відносять такі:
-
У гострій стресовій ситуації не слід приймати (або намагатися приймати) ніяких відповідальних рішень. Виняток становлять стихійні лиха, коли мова йде про порятунок самого життя.
-
Повільно порахуйте до десяти.
-
Зосередьтеся на своєму диханні. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видихайте повітря поступово, також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов’язаних із вашим диханням. Подальші події можуть розвивається у двох напрямах.
а) Стресова ситуація застала вас у приміщенні:
1. Устаньте, якщо це потрібно, і, вибачившись, вийдіть із приміщення.
2. Скористайтеся будь-якою нагодою, щоб змочити чоло, скроні й артерії на руках холодною водою.
3. Повільно озирніться навколо, навіть у тому випадку, якщо приміщення, у якому ви перебуваєте, добре вам знайоме або виглядає цілком звичайно. Переводячи погляди з одного предмета на інший, подумки описуйте їхній зовнішній вигляд.
4. Потім подивіться у вікно на небо. Зосередьтеся на тому, що бачите. Коли ви востаннє ось так дивилися на небо?
5. Набравши води в склянку ( у крайньому випадку – у долоні), повільно, зосереджено випийте її. Сконцентруйте свою увагу на відчуттях, коли вода тектиме по горлу.
6. Випряміться, поставте ноги на ширину плечей і на видиху нахиліться, послаблюючи шию й плечі так, щоб голова й руки вільно звисали до підлоги. Дихайте глибше, стежте за своїм диханням. Продовжуйте робити це протягом 1-2-х хвилин. Потім повільно випряміться; робіть це обережно, щоб не запаморочилася голова.
б) Стресова ситуація застала вас де–небудь поза приміщенням:
1. Озирніться навколо, спробуйте поглянути на навколишні предмети з різних позицій, подумки називайте все, що бачите.
2. Детально роздивіться небо.
3. Знайдіть який-небудь маленький предмет (листок, гілку, камінь) і уважно розгляньте його. Розглядайте предмет не менше чотирьох хвилин, ознайомлюючись із його формою, кольором, структурою таким чином, щоб зуміти чітко уявити його із заплющеними очима.
4. Якщо є можливість випити води, скористайтеся нею – сконцентруйте свою увагу на відчуттях, коли вода тектиме по горлу.
5. Ще раз простежте за своїм диханням. Дихайте повільно, через ніс: зробивши вдих, на деяких час затримайте дихання, потім так само повільно, через ніс, видихніть повітря. Під час кожного видиху зосереджуйте увагу на тому, як розслаблюються й опускаються ваші плечі.
Як перша допомога цього цілком достатньо. Не завадять помірні заняття спортом або прогулянка – словом, будь-яка діяльність, що вимагає фізичної активності й зосередження, але, нагадуємо, не перестарайтеся.
